офіційний веб-сайт

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПАРК:

Адміністративно-територіальне розташування:

Національний природний парк (НПП) "Святі Гори" розташований уздовж русла Сіверського Дінця від Харківської області на північному заході і до Луганської на сході в Слов'янському, Лиманському і Бахмутському районах Донеччини.

Загальна площа парку становить 40605,5 га земель державної власності. З них 39601,5 га займають лісові землі, 967 га – землі Святогірського лісопаркового господарства та землі м. Святогірська, 37 га – землі водного фонду. У постійному користуванні парку знаходиться 11894,5 га, а 28711 га включені до його складу без вилучення у землекористувачів.

Підпорядкування: Міністерство екології та природних ресурсів України.

Мета створення: збереження, відтворення та раціонального використання ландшафтів Донецького кряжа з типовими та унікальними природними комплексами, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.

Основні задачі парку:

1. збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів, видів флори і фауни, що занесені до Червоної книги України та в міжнародні Червоні списки;

2. створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об’єктів;

3. організація та здійснення науково-дослідних робіт, у тому числі з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища, відтворення окремих видів флори та фауни, відновлення порушених екосистем, управління та ефективного використання природних ресурсів, організації та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття;

4. відродження місцевих традицій природокористування, осередків місцевих художніх промислів та інших видів народної творчості тощо;

5. проведення екологічної освітньо-виховної роботи тощо.

Історія створення

Історія освоєння природи Святих Гір нараховує багато століть. Про це свідчать численні археологічні пам'ятники (на території НПП їх 129), які датуються від палеоліту до середньовіччя. Найбільш відомий пам'ятник історико-культурної спадщини, Святогірський печерний монастир, існує по деяких версіях з XI сторіччя. Ріка Сіверський Донець не раз згадується в древньокиївському літопису. Як повідомляє Нестор, у 1111 році дружини князя Володимира Мономаха перейшли Донець і завдали нищівної поразки половцям на їхніх землях. Десь тут розігралися події, повідані нам невідомим автором у дорогоцінному пам'ятнику слов'янської літератури "Слові о полку Ігоревім".

У різних документах XVI і XVII століть Святі Гори згадуються і як прикордонний сторожовий пост, і як монастир. З початку XVIII віку в середній течії Сіверського Дінця виникають сучасні села і міста, і зараз це дуже густо населений регіон, який активно використовується усіма жителями Донбасу як улюблене місце відпочинку.

У 70-80-х роках на сучасній території НПП "Святі Горі" було організовано 17 заказників і пам'яток природи різного рангу. Однак їхня невелика площа і труднощі контролю за дотриманням режиму охорони не дозволяли вважати ці заходи достатніми. Тому відповідно до Указу Президента України Л.Д. Кучми за № 135/97 від 13 лютого 1997 року "Про створення національного природного парку "Святі Гори" був створений Національний природний парк "Святі Гори".

А 22 січня 2010 року відповідно до Указу Президента України В.Ф. Януковича за № 57/2010 "Про розширення території національного природного парку "Святі Гори" до парку було включено додатково 20 га земель державної власності, які надавались йому у постійне користування та одночасно виключено 3,5 га земель.

Природні особливості

Національний природний парк "Святі Гори" складають декілька великих лісових масивів, розділених населеними пунктами, сільськогосподарськими угіддями, виробничими зонами, залізними й автомобільними дорогами, лініями електропередач. Загальна довжина його – більш 500 км, що ускладнює охорону заповідного об'єкта.

Територія парку досить повно представляє ландшафтну і біоценотичну розмаїтість прируслової частини басейну ріки Сіверський Донець.

Згідно с фізико-географічним районуванням України територія розташована в степовій зоні на межі Донецької і Задонецько-Донської північностепових провінцій, яка проходить по Сіверському Дінцю.

Долина ріки асиметрична з крутим обривистим правим берегом і великою добре обводненою заплавою, що переходить у надзаплавні тераси на лівому березі.

Заплава ріки має рівний рельєф з характерними прирусловими піщаними валами, озерами і старицями. Її ширина досягає 3 км, але на великому протязі більш вузька, близько 1 км. За межами заплави на території парку представлені перша надзаплавна піщана борова тераса і друга надзаплавна лесова тераса. Поверхня терас з чисельними буграми і западинами густо покрита лісом, яружно-балкова мережа розвита слабо. У межах національного парку в Сіверський Донець впадають два лівих притоки: Нітриус і Чорний Жеребець та два правих: Казенний Торець і Бахмутка.

Рослинність національного природного парку "Святі Горі" має величезну наукову і природоохоронну цінність. На площі 40,5 тис. га зосереджено більш третини фітоценотичного різноманіття рослинного покриву Південного Cходу України і представлені не тільки найбільш типові угруповання долинного рослинного комплексу, але і багато унікальних, ендемічних, рідкісних і реліктових елементів. Основні типи рослинності представлені так: ліси займають більш 91% площі парку, луки – близько 1,5%, болота – 2,5%.

Діброви займають третю частину загальної площі лісів НПП, велика їх частина порослевого походження, подекуди збереглися ділянки з високостовбурними (до 30-35 м) деревостанами насіннєвого походження. Вік дібров в основному 90-110 років, але на декількох ділянках заплави збереглися ліси у віці 280-300 років, при цьому деякі екземпляри дуба досягають 400-600-річного віку.

Майже всі ліси, у яких домінує сосна звичайна, штучні і займають практично цілком першу надзаплавну терасу (її не даремно називають боровою), окремими фрагментами зустрічаються в заплаві і виходять місцями на другу лесову терасу.

Особливу цінність представляють унікальні крейдяні бори, сформовані сосною крейдяною – третинним реліктом, занесеним до Червоної книги України. Серед багатоярусних дібров залишилися окремі ділянки сильно зріджених деревостанів сосни крейдяної віком 60-80 років з окремими деревами віком 100-150 років. У цих насадженнях відбуваються динамічні процеси взаємодії лісу і степу. Загалом флора парку має надзвичайно велике наукове значення. За відомостями багатьох дослідників тут росте 1008 видів рослин, що свідчить про високу репрезентативність флори південного сходу України.

Визначну наукову цінність парку становить раритетний фонд флори. До Червоної книги України занесені 48 видів, 15 – до Європейського Червоного списку, 128 видів мають охоронний статус, з яких 67 є рідкісними для Донбасу і охороняються на місцевому рівні. У межах території національного парку виявлено 43 асоціації, які занесені до Зеленої книги України. Це насамперед крейдяні бори та кретофільні і степові фітоценози, водні угруповання сальвінії плаваючої. Варто також відокремити і сфагнові болота-блюдця, які у степовій зоні розташовані за крайньою південною межею свого суцільного поширення.

Широкий спектр екологічних умов від перезволожених заливних лугів і водойм заплави до ділянок ксерофільної степової рослинності на плакорах і крейдяних оголеннях забезпечує багатство і розмаїтість тваринного світу.

Фауна водойм представлена 40 видами риб, серед яких занесені в Червону книгу вирезуб і ялець Данилевського. Нижче злиття Сіверського Дінця й Оскола на ділянці ріки з великою кількістю піщаних обмілин і кіс, а також у джерельних струмках заплави Дінця живе мінога українська – рідкісний вид, занесений у Червону книгу України і Європейський Червоний список.

Переважно з заплавними біотопами зв'язане життя 9 видів земноводних. З 10 видів плазунів численні вужі звичайний і водяний, болотна черепаха, прудка ящірка. У дібровах і на вологих ділянках соснових насаджень нерідка лісова гадюка, у подібних умовах зустрічаються веретільниця і занесена в Червону книгу України мідянка. Дуже цікаві як з погляду зоогеографії, так і в аспекті збереження біорізноманіття ізольовані популяції різноколірної ящурки, що живе на найбільш сухих ділянках піщаної надзаплавної тераси Сіверського Дінця.

Для середнього Придінців’я в даний час відомо більш 200 видів птахів. Більшість з них зустрічаються в національному парку. Насамперед це лісові види європейського фауністичного комплексу, широкорозповсюджені та водно-болотні види.

Найбільш численні в лісових біотопах: зяблик, вівчарик-ковалик, велика синиця, блакитна синиця, гаїчка, повзик, мухоловка-білошийка, звичайна вівсянка, садова славка. Звичайні фонові види: великий строкатий дятел, крутиголовка, пищуха, чорний і співочий дрозди, соловейко, малинівка.

У заплавній частині, де багато старих дупластих тополь і верб, висока чисельність шпаків і польових горобців. Тут досить численні щиглики, зеленяки, іволги і сиві дятли. На високих деревах гніздяться чорний шуліка, сіра ворона і вухата сова, яка використовує їхні гнізда.

У заростях надводної рослинності, по берегах озер і стариць гніздяться крижень, чирок-тріскунок, лиска, водяна курочка, бугайчик, на деяких водоймах є гнізда лебедя-шипуна і сірої гуски. На ділянці "Болото Мартиненково" багато десятиліть існує велика колонія сірих чапель. Гнізда їх розташовуються в кронах дерев чорної вільхи, оточених з усіх боків водою. На території НПП "Святі Горі" щорічно гніздяться 10-20 пар сірого журавля, рідкісного виду, занесеного до Червоної книги України.

Дуже цікава фауна денних хижих птахів. Поряд з досить звичайними: яструбом великим, канюком і чегликом, у національному парку постійно гніздяться рідкісні види: канюк степовий, осоїд, орлан-білохвіст і орел-карлик. Щорічно відзначаються: орел-могильник, лунь польовий, але гнізда цих видів поки не виявлені. На позбавлених деревно-чагарникової рослинності крейдяних обривах, у норах гніздиться надзвичайно рідкісний степовий боривітер. Велика видова розмаїтість птахів пояснюється ще і тим, що долина Сіверського Дінця є важливим міграційним шляхом для перелітних видів і видів, що кочують. У період міграцій тут були відзначені: чорний лелека, білолоба гуска, скопа, багато видів качок, куликів і горобцеподібних. Під час зимівель у парку звичайні: зимняк, великий крохаль, гоголь. Великі насадження чорної вільхи залучають сотенні зграї чижів, а сосники – жовтоголових корольків. Численні в зимовий час снігур, дрізд-омелюх, омелюх.

Теріофауна національного парку «Святі Гори» нараховує 54 види, при цьому необхідно відзначити, що не всі групи вивчені досить добре.

Дуже висока чисельність хижих ссавців. Ласка, лісовий тхір, американська норка, лісова і кам'яна куниці – звичайні мешканці типових біотопів національного парку. Зустрічаються також горностай, борсук і видра, які занесені в Червону книгу України. Із середини 90-х років постійно на території парку живе вовк. За даними обліків його чисельність досить стабільна і складає від 7 до 15 особин. Дуже висока в нагорних дібровах чисельність лисиці. Це пояснюється дефіцитом місць, зручних для пристрою нір у суміжних сільгоспугіддях. У густих чагарникових заростях лисиці знаходять сприятливі умови для виховання потомства.

Копитні представлені аборигенними для регіону козулею і кабаном, тайговим мешканцем лосем, що широко розселився в другій половині ХХ століття, і акліматизованим у 60-х роках із Примор'я плямистим оленем. В останні роки чисельність копитних помітно знизилася через браконьєрство. Найбільшою мірою це відбилося на лосі, як найбільш великому і привабливому для мисливців звірі.

Повсюдно, у тому числі на території населених пунктів, зустрічається заєць-русак, причому в антропогенних ландшафтах його чисельність часто вище, ніж у природних. Ще на початку 90-х років в околицях Святогірська було дуже багато білок. Зараз вони одинично зустрічаються тільки в змішаних лісах правобережжя в Теплінському лісництві.

Характерними мешканцями заплави є бобер і широко акліматизована ондатра. Бобер, що зник у середньому Придінців’ї у ХІХ столітті, знову з'явився тут на початку 80-х років і з тих пір широко заселив берега Дінця, озера і болота. Діяльність цих звірів поліпшує водяний режим заплавних біотопів. Недостатньо вивчені поки фауна й екологія мишовидних гризунів. Чисельність мишей і полівок у заплавних дібровах дуже висока. Усі вони і є основною кормовою базою для численних пернатих і чотириногих хижаків. Усього серед диких мешканців національного парку "Святі Гори" 48 видів занесене до Червоної книги України і 12 – до Європейського Червоного списку.

Що можна подивитись

Національний природний парк має величезні природні і культурно-історичні рекреаційні ресурси.

Мальовничі лісові масиви на площі біля 34 тисяч гектарів, ріка Сіверський Донець, численні лісові озера, зелені гаї і квітучі луги, сприятливі кліматичні і бальнеологічні умови створюють високий природний рекреаційно-туристичний потенціал національного природного парку "Святі Гори". На території парку прокладені 2 екологічні стежки: "Зустріч", "Дубовий гай" з 600-літнім дубом і екскурсійно-туристичні маршрути по крейдяним (Святим горам).

Культурно-історичні рекреаційні ресурси національного парку представлені 129 пам'ятниками археології і 73 пам'ятниками історії і культури.

У місті Святогірськ функціонує з 1980 року Слов'яногірський історико-архітектурний заповідник. Величезний інтерес викликає комплекс пам'ятників Свято-Успенської Святогірської Лаври, що залучає десятки тисяч прочан і туристів.

На території парку розташовані: Скит "Святе місце", могила Іоана Затворника, що прожив у келії печерного монастиря 17 років, залишки Преображенської церкви та палацу Потьомкіних, що підлягають відновленню. На найвищому мисі крейдяної гори перебуває Святогірське городище салтово-маяцької культури. У заповідній зоні парку в урочищі "Минівський яр" виявлена стоянка перших людей Придінців'я. Тільки одних пам'яток – поселень і городищ різних періодів історії на території парку налічується близько 70: Теплинське, Маяцьке (Царино), Брусовське, Щурівське, Сидоровське, Дробишевське. Форпостне, Новоселівське та багато інших.

Одним із самих відвідуваних туристами пам'ятників історії та культури є 22-метрова залізобетонна скульптура Артема (революціонера Ф.А. Сергєєва). Цей пам'ятник внесений до реєстру пам'ятників національного значення. Поруч із пам'ятником Артему – Меморіал ВВВ, що оповідає про події другої світової війни.

Також на крейдяній горі на шляху екскурсійно-туристичних маршрутів стоїть незвичайний пам'ятник "Дуб Камишева", присвячений 20-річному лейтенантові, що загинув у Велику Вітчизняну війну.